Ледебурія черешкова (Ledebouria petiolata)
Родина: Холодкові (Asparagaceae). Раніше виділяли у власну родину Гіацинтові (Hyacinthaceae) або включали до родини Лілійні (Liliaceae).
Род: Ледебурія (Ledebouria).
Ledebouria petiolata широко поширена у східній частині Південної Африки. Зустрічається у Мпумаланзі, Гаутенгу, Квазулу-Наталі та Східній Капській провінції, в Свазіленді та Мозамбіку. Поширюється в тропічну Східну Африку аж до Танзанії.
Цікаво знати!
Рід Ledebouria названий на честь Карла Фрідріха ван Ледебура (1785-1851), німецького ботаніка та професора ботаніки у Дерпті. Назва petiolata означає "з черешками", маючи на увазі листя.
Його стара назва Drimiopsis означає "має подібність з Drimia", ще одним членом цієї родини, яке отримало свою назву від грецького слова drimys, що означає їдкий, щодо коренів, що викликають запалення. Назва maculata походить від латинського слова maculosus, що означає "плямистий", і відноситься до пурпурових плям на листі.
Філогенетична назва цього виду була змінена з Drimiopisis maculata на Ledebouria petiolata у 2004 році на підставі молекулярно-філогенетичного аналізу родини, проведеного Меннінгом, Голдблаттом та Феєм. Рід Ledebouria тепер включає всі Drimiopsis та Resnova.
Корисно знати!
Ледебурія плямиста часто культивується як кімнатна рослина і добре росте при мінімальному догляді. Вона може мати період спокою.
Місце розташування: нестача світла погіршує декоративні властивості рослини. Листя втрачає плямистість, черешки листя витягуються. Змінюється колір листя - воно блідне. Під час активного періоду вегетації полив помірний. Під час періоду спокою полив мінімальний, щоб запобігти висиханню. Перезволоження призводить до загнивання цибулин.
Грунт: ґрунт для пересадки беруть поживний, пухкий, підійде наступна суміш: 1 частина дернової землі, 1 частина листової, 1 частина перегнійної та 1 частина піску. До субстрату доцільно додати деревне вугілля. На дні горщика забезпечують добрий дренаж.
Розмноження: поділом цибулин навесні або відокремити цибулину після цвітіння. У ґрунтосуміш заглиблюють нижню половину цибулини. Ділять колонії кожні три роки або в міру загущення. Горщики слід брати широкі, щоб було місце для цибулин-діток.