Айстра новоанглійська "Барс Пінк" (Aster novae-angliae "Barr's Pink")

Родина: Айстрові (Asteraceae).

Рід: Астра (Aster).

Батьківщина - центральні і східні райони Північної Америки.

Цікаво знати!

У культурі з 1700 року.

Вперше садові айстри з'явилися в Стародавній Греції. Айстра перекладається з грецької як "зірка". Греки вважали, що посаджені біля входу айстри відганяють неприємності і захищають будинок від біди. Квітами айстр прикрашали в храмах вівтарі, айстри вплітали в гірлянди, прикрашали ними зачіски і одяг.

Більше половини видів айстр ростуть в дикому вигляді в Центральній і Північній Америці.

На території колишнього СРСР росте 26 видів айстр.

Татари в айстрах бачать символ вічного життя і процвітання та навіть помістили її на герб своєї республіки.

Квітка айстри є символом жінок, народжених під астрологічним знаком Діви.

Астра - символ смутку.

Деякі з багаторічних айстр можуть досягати висоти до 2 метрів. Так в книжці для садівників Карел Чапек писав, що якщо навесні посадити айстру, то до осені вона може перетворитися в незайманий ліс, в якому складно знайти дорогу додому. Деякі сорти мають шкірясті листя розміром з долоню. Численні задерев'янілі пагони, на яких розпускаються до 200 квіткових кошиків, що іноді під час цвітіння майже невидно листя. Тому дуже складно знайти дорогу додому.

Віргінські айстри часто висаджують для зміцнення берегів, вони чудово виглядають під час цвітіння, відбиваючись у воді.

В тибетській народній медицині використовується айстра алтайська і татарська.

Геологи використовують айстру волохату і татарську, вони є живими індикаторами. На грунтах багатих нікелем, вони змінюють своє забарвлення. Так були знайдені поклади нікелю.

Корисно знати!

Місцерозташування: сонячне, в період посухи потребує поливу, інакше квіти будуть дрібними.

Грунт: можливий звичайний садовий грунт. Але краще росте на родючому не дуже сухому грунті.

Розмноження: поділ кущів слід проводити рано навесні, при такій посадці айстри зацвітають в цьому ж році. Ділять кущі кожні 3-5 років.